Для тех, кто хочет верить разумно
Киевская Русь > Журнал «Камо грядеши» > Выпуск №5 (5) от 07.1999 > «Церква Христа»: фанклуб любителів Христа

Выпуск №5 (5) от 07.1999

«Церква Христа»: фанклуб любителів Христа


Сучасні релігійні організації, які є переважно тоталітарними чи просто шарлатанськими, своїм “одкровенним” вченням пропонують людині швидке “просвітлення” — покайся, хрестись, повтори олова молитви чи просго напиши своє ім’я на брошурі — і ти спасенний, святий, не такий як усі.

Але не все так просто. Крім цих простих процедур вам треба буде стати членом тієї релігійної організації, яку представляє проповідник і про яку ви ще нічого не знаєте. Спочатку, щоб ввести в оману такі проповідники замовчують назву секти і саму суть її вчення, щоб не віддякати, — мовляв: всі хто вірить у Христа християни. Але з часом з’ясовується, що тільки ця сектя є “істинне зібрання християн”, що, звичайно, не кочуть помічати “заблудші” православні.

0днією з таких сект е “Церква Христа”. Досить часто доводиться сьогодні зустрічати на вулицях Києва представників цієї організації. Серед них дуже багато студентів та просто юнаків і дівчат. Підходячи преважно до молоді, вони починають задавати компрометуючі запитання: ви вірите в Бога? Ви християнин? Я, наприклад, віруючий і т.д. І відірватися від таких доброзичливих співрозмовників дуже важко. Часто закінчується все тим, що з ними погоджуєтесь, обіцяєте прийти на “богослужіння”, а інколи навіть даєте свою адресу чи телефон. Сектант же після цієї бесіди з вами робить позначку у своїй “інсгрукції по вербовці”. У нього план виконано. А вам залишилось тільки прийти по вказаній адресі, де вас почнуть “бомбардувати любов’ю”, а якщо спробуєте не прийти ~ у них є ваш телефон, адреса… Отже порада: не спішіть давати свою домашню адресу першому зустрічному, який розмахує Біблією. І та організація, яку він представляє, зовсім не Церква, а скоріше релігійна молодіжна тусовка.

По своїй суті “Церкву Христа” Церквою і навіть релігійною організацією назвати важко, це скоріше “фанклуб любителів Христа”, але далеко не Церква. Христос від початку (з 1-го столітгя н.е.) заснував не фанклуб, а Церкву, яка з пливом історії стала називатись Православною. А “Церква Христа” була створена не від початку, а з недавнього часу (з 1979р.) і не Хрисгом, а Кіп МакКіном, тому не по праву секта носить назву “Христова”. Кіп МакКін спочатку був пастирем протестантської общини в Бостоні, переосмисливши вчення протестантів він створив своє вчення і розуміння Біблії, яке і почав проповідувати. 3 часом у нього з’явилось багато послідовників, яких сьогодні тисячі й тисячі по всьому світу.

В Україні “Церква Христа” з’явилась недавно. Перші проповідники приїхали з Москви (Московська церква Христа) і називається вона у нас “Київська церква Христа” — хоча назву вони не завжди кажуть. Особливу увагу проповідники приділяють молоді, переважно студентській. В Києві маккінців частіше можна зустріти біля Політехнічного інституту, Університету та на станціях метрополітену.

Використовують вони досить поширені в тоталітарних суспільствах методи вербовки: нав’язливість, обман, психологічний вплив на особистість. Після цього, завербувавши у секту, вас хрестять (у Дніпрі чи ванні) і дають “наставника” у вірі, який стає керівником вашого життя. З цього моменту на вашу психіку починають впливати — обмежують вільний час, обмежують сон, прищеплюють комплекс провини, встановлюється максимальний консоль над особистістю — людину позбавляють здібності критично мислити. В результаті всього цього в неї звужується духовний і інтелектуальний кругозір, спотворюється розуміння Біблії, втрачається інтерес до навчання і роботи, проявляється агресивність в питаннях віри, різке погіршення відносин у сім’ї, з рідними, друзями, що не є членами секти. В такому стані людину ніщо не може цікавити крім секти, “богослужіння” (де можна під специфічну музику і оформлення покайфувати). Надалі, в обов’язковому порядку кожен член секти повинен оплачувати 10% від зарплатні чи доходів. Людину ж, яка хоче звільнитися від контролю секти і взагалі вийти з неї, починають залякувати, дзвонити, їздити додому, призивати до покаяння, І чим довше адепт знаходиться під впливом цієї секти, тим менші шанси з неї вийти. Але. якщо навіть і вдається іде зробити, то це супроводжується тяжкою психологічною і духовною кризою для адепта, в результаті чого він взагалі сає атеїстом і не бажає навіть чути про релігію і духовність. Слід також зазначити, що молодь у цій секті зустрічається дійсно мисляча, яка вчасно залишає сек ту і стає істинно віруючою — православною молоддю — але таких не багато.

Отже, молодь — майбутнє нашої держави, цвіт нації сьогодні перехоплюється, птпадає під вплив і виховання організацій, центр і джерело фінансувань яких за кордоном. 1 тому вважаю за потрібне застерегти про секту, яка нічого спільного з вченням Церкви істинної, заснованої Христом, не має. Дійсно, е сьогодні багато недоліків у нашому суспільстві, але ж це суспільство православне і воно визнає свої провини і гріхи — кається в них перед Богом. І цс православне покаяння не зрівняється з гордим покаянням впевненого у своєму спасінні сектанта. Ну, а якщо будемо порівнювати, то не буденне, а ідеальне православ’я з сектантством (також “ідеальним”), не грішного і порочного православного мирянина, священника з праведним сектантом, пастором, а православного святого з “святим” сектантом (чи лідером). І саме таким чином може з’ясуватись істина — хто істиний пастир, а хто вовк в овечій шкірі.

Дата публикации: 05.01.2004