Для тех, кто хочет верить разумно
Киевская Русь > Разделы сайта > События > Представники християнських конфесій у Володимирі-Волинському обговорили посмертну долю душі

События

Представники християнських конфесій у Володимирі-Волинському обговорили посмертну долю душі


11 жовтня 2012 року у місті Володимирі-Волинському відбувся публічний диспут на тему «Реінкарнація в християнстві: за і проти». Ініціаторами та організаторами цієї події виступили двоє викладачів з Володимир-Волинського медико-технічного коледжу. До участі у диспуті були запрошені представники різних християнських конфесій міста від усіх напрямків християнства – православ’я, католицизму, протестантизму та греко-католиків. Окрім представників духовенства, у заході взяли участь близько 100 чоловік, більшість з яких були студенти.

На фото: отець Теофіл, отець Ігор, отець Вадим.

Диспут проходив у актовому залі Володимир-Волинського медико-технічного коледжу. Тривав диспут близько трьох годин. З доповідями виступили священик Вадим Семчук, керівник Нововолинського православного просвітницького центру, який представляв Українську Православну Церкву, священик Ігор Бігун, директор недільної школи собору Різдва Христового міста Володимира, який представляв УПЦ Київського патріархату, отець Теофіл, монах ордену Василіан, який представляв Українську Греко-Католицьку Церкву, пастор Павло Лаць, який представляв церкву християн віри євангельської (п’ятидесятників), пастор Андрій Савін, який представляв церкву християн адвентистів сьомого дня. Мали слово також співорганізатор зустрічі Олександр Лобацький, викладач інформатики у мед. коледжі, який представляв громадський рух «Союз со-творців Святої Русі», та ще троє людей цього руху – Дмитро Бондар, куратор руху по Україні, його заступник Оксана Чистякова та Сергій Блінов, куратор руху по місту Харкову.

Заступник директора Володимир Миколайович Сасюк привітав усіх гостей словами: «Я дуже радий, що у нашому коледжі проводиться такий захід, що на ньому можуть бути присутні не тільки наші студенти, а й представники з інших навчальних закладів та громадських організацій». Володимир Миколайович зазначив, що тема диспуту є важливою для людей, адже усі ми питаємо себе, для чого живемо у цьому світі і що буде далі. Проведення даного заходу припало на досить складний період в історії коледжу, коли всі його працівники та студенти готувалися до акредитації навчального закладу та чекали на перевірку. Тому проведення цієї зустрічі справді було для них подвигом.

Ведучий диспуту.

Ведучий зазначив, що ця зустріч є знаковою подією в історії міста Володимира, що своїм корінням сягає середньовіччя. Подібного роду теологічні диспути відбувались саме у середні віки, однак пізніше добра традиція диспутів була забута і на протязі віків такі диспути не проводились. «Те, що цей диспут сьогодні проводиться у навчальному закладі, не є випадковістю, – говорив у своєму вступному слові ведучий, – адже саме там, у навчальних закладах – середньовічних університетах, – диспути і зародились, і мед. коледж, який, по суті, являється 1-ю сходинкою до університету, відроджує цю славну традицію проведення подібних заходів».

Далі було оголошено про мету диспуту, що ця зустріч не покликана внести розділення між християнами, але навпаки, вона направлена на те, щоб християни різних конфесій в любові один до одного і взаємній повазі вчились вислуховувати іншу сторону та знаходили точки взаєморозуміння. Також говорилось, що це просвітницький захід, який має на меті дати змогу усім присутнім, а особливо студентам, почерпнути нові знання та дізнатися більше про світ, в якому ми живемо. І ще одним завданням це було формування у молодого покоління здорового християнського світогляду, заснованого на християнських цінностях.

Потім присутніх ознайомили з правилами ведення диспуту та його регламентом. Серед основних вимог диспуту були такі: толерантність та взаємна повага до опонента в дусі християнської любові; точні факти; послідовність та логічність у викладенні своєї позиції; табу на підвищення голосу, крик та сварку.

Після представлення доповідачів ведучий, будучи також одним з ініціаторів та співорганізаторів диспуту, зазначив, що опосередковано причиною проведення цього заходу стало викладання ним у коледжі такого предмету як культурологія. Він навів невеликий фрагмент з лекції культурології, представивши його через мультимедіа у вигляді слайду. У двох словах ведучий спробував дати визначення поняттю реінкарнації, сказавши, що, згідно вчення про реінкарнацію, життя людини є нескінченним колом перевтілень та народжень заново в різних образах, тобто душа людини після смерті знову повертається на землю, але вже в іншому тілі. При цьому тіло, в яке належить втілитися душі, визначається «кармою» – або кількістю справ, добрих чи злих, які вона зробила в попередньому своєму житті. Якщо людина робила добро, то її душа переходить в більш розвинуту і благородну істоту, якщо ж жила зле, то її душа карається переходом в більш низьку істоту. Ведучий показав два наступних слайди з цієї ж лекції, сказавши при цьому, що донедавна він вважав, що вчення про реінкарнацію в основному є прерогативою давньоіндійської культури. Однак його колега по роботі вчитель інформатики Олександр Лобацький стверджував, що вчення про реінкарнацію має місце і у християнстві. «Власне з тієї дискусії, що відбувалася час від часу між нами, і виникла ідея цього диспуту, – сказав ведучий. – Ми вирішили запросити представників різних християнських конфесій нашого міста, щоб з’ясувати нарешті: є реінкарнація в християнстві чи її там немає». Можна сказати, що даний диспут був свого роду невеликим місцевим собором, але у ньому взяли участь священики не однієї, а різних конфесій міста від різних напрямків християнства. І цю зустріч жартома можна було б назвати Володимирським міжконфесійним собором 2012 року.

Олександр Лобацький.

Далі основним учасникам диспуту було надане слово, щоб вони виступили з тезовими доповідями (5-10 хвилин) та чітко, ясно і аргументовано сформулювали свою позицію щодо даного питання. Поки основні учасники виступали з доповідями, ведучий мав зробити аналіз 1-го голосування, яке відбулось у залі на початку диспуту, та оголосити його результати після того, як будуть заслухані усі доповіді. Питання, поставлене на голосування, було наступним: «Чи вірите ви у реінкарнацію – переселення душі після смерті у інше тіло?». Варіанти відповіді: «так», «ні», «не знаю».

Першим мав слово співорганізатор цього заходу та куратор громадського руху «Союз со-творців Святої Русі» по Волинській області Олександр Лобацький. У своєму вступному слові він зазначив, що незалежно від конфесії, яку представляли основні учасники, у нас Творець єдиний і один та іншого такого немає. І якщо вірити у Бога і робити вчинки любові у відповідності з вірою, тоді уже немає різниці, до якої конфесії ми належимо. Давши спочатку своє визначення реінкарнації, доповідач сказав, що дух людини, який є “частинкою Бога” у нас, не зникає після смерті, але повертається назад, народжуючись на землі у іншому людському тілі, щоб розвиватись та вдосконалюватись. У процесі розвитку людина чинить добре або погано і, в залежності від того як чинить людина, вона пожинає плоди своїх вчинків відповідно добрі або погані у цьому або наступному житті. «Кінцевою ж метою розвитку є стати такими, як Ісус Христос», — говорив Олександр Лобацький. Свою позицію щодо наявності реінкарнації в християнстві він аргументував виключно словами з Біблії, використовуючи при цьому книги як канонічні, так і неканонічні (второканонічні). Проте, намагаючись паралельно також відповісти на питання щодо сенсу людського життя і яким чином людина в процесі постійного духовного розвитку може стати святою, доповідач у якості аргументу на користь реінкарнації в Біблії привів приклад пророка Єремії, який, на його думку, був освячений Богом ще до свого народження, тобто у попередньому житті (Єремії 1:4-5), приклад пророка Іллі, дух якого прийшов на землю знову в образі Івана Хрестителя (Матвія 17:10-13), приклад братів Якова і Ісава, одного з яких Бог полюбив, а іншого зненавидів ще до їх народження, тобто, на думку доповідача, Господь зробив Свій вибір на основі їхнього попереднього життя (Римлян 9:11-14). І ще одним аргументом була історія з воскресінням Лазаря, на прикладі якої Олександр Лобацький намагався показати можливість повернення людської душі назад на землю у фізичне тіло (Івана 11:21-44).

Далі слово мав отець Теофіл з Української Греко-Католицької Церкви. У своїй доповіді він коротко представив позицію своєї церкви, що була проти реінкарнації в християнстві. Посилаючись на катехизис Католицької церкви, що є офіційною наукою для греко-католиків, він сказав: «Смерть є кінцем земної подорожі людини… Коли звершиться єдиний бік нашого життя, ми не повернемось більше до земного життя. Призначено людям раз умерти, потім вже суд (Євреїв 9:27). Тому немає перевтілення після смерті». Також на підтвердження своєї позиції він привів аргументи із Святого Писання, які, на його думку, виключають будь-яку можливість реінкарнації. Це слова з 2-го послання до Коринтян, де апостол Павло каже, що «всім нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі зробив, — добро чи зло» (2-ге Коринтян 5:10). І це історія про багача і Лазаря, в якій, на думку отця Теофіла, Ісус дав ясно зрозуміти усім нам, що після смерті ми вже не матимемо можливості повернутися назад (Луки 16:22-26).

Наступним доповідачем був куратор «Союзу со-творців Святої Русі» по Україні Дмитро Бондар. Свою промову він розпочав з того, що для медиків тема реінкарнації є вкрай важливою, оскільки вчення про реінкарнацію пояснює причини багатьох захворювань, появу яких неможливо пояснити ніяким іншим чином. Далі доповідач висловив невдоволення певними вимогами диспуту, а саме жорстким регламентом і тим, що основним джерелом в доведенні реінкарнації у християнстві мусить бути Біблія, мовляв, повністю висвітлити цю тему лише за допомогою Біблії просто неможливо. Він зауважив, що прямого підтвердження реінкарнації в Біблії немає, як і немає прямого підтвердження догмату про Святу Трійцю. На запитання ведучого, чи виступає рух «Союз со-творців Святої Русі» з позиції християнства, Дмитро Бондар відповів не відразу. Лише пізніше, провівши аналогію між традиційною і нетрадиційною медициною, він сказав що рух представляє “нетрадиційне” та “недогматичне” християнство. У своїй доповіді він згадав одного з ранніх вчителів Церкви Орігена і навів слова цього християнського мислителя про передіснування душ, використовуючи їх як доказ про можливість реінкарнації. Потім доповідач згадав про імператора Юстиніана і про Другий Константинопольський собор в 553 році, на якому шляхом голосування було прийнято рішення про несумісність деяких поглядів Оригена з християнським віровченням. Тобто, на думку Дмитра Бондара, ранні християни вірили у реінкарнацію, а відмінили її лише через півстоліття після зародження самого християнства.

Потім слово мав отець Ігор Бігун з УПЦ Київського патріархату, який почав свою промову з того, що спробував спростувати аргументи попереднього доповідача. Він зазначив, що Оріген не вчив про реінкарнацію як таку, а лише гіпотетично допускав ідею існування душі до народження, і на Другому Константинопольському соборі розглядалось не вчення про реінкарнацію, а ідея існування душі до народження. «Я не прийшов сюди дискутувати, – сказав отець Ігор, – але я прийшов заперечити існування реінкарнації». Він переконував, що Євангеліє дарує людині свободу, а вчення про реінкарнацію робить людину рабом карми, а самого Бога позбавляє любові.

Пастор церкви християн віри євангельської (п’ятидесятників) Павло Лаць заявив про свою солідарність зі священиками, що виступали перед ним. Свою промову він почав з прислів’я: «Найстрашніша неправда та, яка максимально наближена до правди, але не є правдою». Він наголосив, що смерть – це є тільки початок вічного життя. Пастор Павло також згадав історію про багача і Лазаря як аргумент на користь того, що людина живе на землі лише раз, а потім отримує або винагороду, або покарання від Бога залежно від зробленого нею вибору на землі. «Але якщо допустити, що людина буде перевтілюватись у інші істоти, то хто і за який період відповідатиме перед Богом?» — запитував пастор Павло у опонентів. Також він зауважив, що не варто було опонентам переконувати у необхідності вдосконалюватись і освячуватись, адже в усіх християнських церквах про це навчають. «Ми сповідуємо і віримо, що за життя, яке нам дане, ми будемо давати звіт і отримаємо відповідну плату за те, що ми робили», – наголосив пастор.

Заперечив також доктрину реінкарнації і пастор церкви християн адвентистів сьомого дня Андрій Савін, хоча його позиція щодо існування людської душі дещо відрізнялась від позиції решти християн. Він стверджував, що душа сама по собі не може існувати окремо від тіла, що зі смертю людини її душа також помирає і нікуди не переселяється. А з воскресінням тіла воскресне і душа.

Досить змістовною і аргументованою була доповідь священика Вадима Семчука від Української Православної Церкви. Він зазначив, що хоча вчення про реінкарнацію і має деякі позитивні моменти, як наприклад, може підштовхнути до розуміння справедливості, до розуміння того, що є вічність і життя не закінчується зі смертю, проте жодного відношення до християнства це вчення не має. Також він додав, що такі монотеїстичні релігії як іслам та іудаїзм також не визнають реінкарнацію. Далі православний священик вирішив зосередити свою увагу на тих місцях Священного Писання, які були наведені опонентами як аргументи на доказ реінкарнації, і спробував спростувати їх. Так, зокрема, він згадав пророка Іллю, який начебто перевтілився в тіло Івана Хрестителя, і навів з Євангелії слова самого Предтечі, де той заперечував, що він є Ілля. Ще одним контраргументом було Преображення Господнє на горі Фавор, де Ісусу з’явились пророки Ілля та Мойсей. «Якщо б пророк Ілля перевтілився в Івана Хрестителя, то як би Ісусу знову з’явився пророк Ілля на горі Фавор?» — запитував священик у опонентів. Відносно ж написаного про Івана Хрестителя, що він прийшов в дусі і силі Іллі, отець Вадим навів для порівняння місце зі Старого Заповіту, де розповідається про те, як пророк Ілля був взятий живим на небо, а дух, який був в Іллі перейшов на його учня Єлисея. Під духом Іллі, на думку отця Вадима, розумілась його духовна ревність, а не індивідуальна душа пророка, оскільки той все ще залишався живою особистістю у той час, коли дух Іллі перейшов на Єлисея. Також православний священик згадав приклад братів Ісава і Якова, що був наведений опонентами на доказ реінкарнації. І як контраргумент він використав те ж саме місце Писання із послання до Римлян 9 розділу, що і опоненти, стверджуючи, що воно якраз заперечує, а не підтверджує реінкарнацію, адже там написано, що Бог зробив свій вибір незалежно від їх справ, «коли вони не зробили ще нічого ні доброго, ні злого» (Римлян 9:11).

Мали слово також ще двоє учасників від громадського руху «Союз со-творців Святої Русі» Сергій Блінов та Оксана Чистякова. Проте вони не представили аргументів, які б або підтвердили або спростували вчення про реінкарнацію в християнстві, мотивуючи це тим, що були не зовсім правильно проінформовані про формат даного диспуту, і готували зовсім інші доповіді. Головною думкою у доповіді Сергія Блінова було те, що реінкарнація призначена для вдосконалення душі до рівня богоподоби. Оксана Чистякова ж сказала, що розкривати вчення про реінкарнацію, опираючись на Біблію, просто неможливо, тому що реінкарнація в християнстві відсутня, хоча вона переконана в тому, що реінкарнація таки існує. Вона закликала присутніх у залі, в першу чергу студентів, самим шукати істину і не вірити лише тому, що так вірять інші.

Коли були заслухані усі доповіді, присутні ознайомилися з результатами першого голосування «за» і «проти» віри в реінкарнацію. «За» проголосувало 31,4%, «проти» — 24,5% і 44,1% сказали «не знаю» (Примітка: на диспуті було оголошено трохи інші цифри, оскільки не були враховані всі аркуші з голосуванням). Також за декілька днів до початку диспуту було проведено голосування в соціальній мережі «ВКонтакті». Там «за» реінкарнацію проголосували 38,8%, «проти» — 43,3%, «не знаю» — 17,9%.

Після оголошення результатів голосування розпочались дебати, на яких учасники диспуту могли поділитися коментарями та обмінятися запитаннями. Першим дебати почав куратор по Україні «Союзу со-творців Святої Русі» Дмитро Бондар. Він сказав, що християнська наука у нинішньому догматичному вигляді не тільки не може довести ідею реінкарнації, але, що ще важливіше, вона просто в цьому не зацікавлена, бо церкві потрібні слухняні раби, що виконували б Божу волю так, як її розуміє церква. І хто виконає цю волю – попаде до раю, хто ж не виконає – на того чекає пекло. «Ми ж вважаємо, – сказав Дмитро, – що наш Творець переповнений набагато більшою любов’ю до Свого творіння, і Він дає йому шанс в наступному або ще в наступному житті, щоб людина духовно розвивалася і, в кінці кінців, прийшла до Бога». Він також сказав, що Біблію можна трактувати по-різному, і підтвердженням цьому є наявність стількох багатьох християнських конфесій, представлених у залі. «Скажіть, будь ласка, якщо у вас одна книга, чому вас так багато?» – запитав Дмитро Бондар у опонентів. Першим взявся відповідати пастор від християн віри євангельської (п’ятидесятників) Павло Лаць. Він сказав, що наявність багатьох конфесій якраз заперечує те, що церква вважає за рабів своїх прихожан, які є різні і мають свободу вибору в тому, до якої церкви ходити. Отець Теофіл від греко-католиків зауважив, що християни не поділені, а одностайні в тому, що реінкарнації немає. Зазначивши, що у християнстві головним шляхом у досягненні цілі є Христос, пастор Павло запитав у опонентів, які у них методи і шляхи досягнення цілей. «У нас один метод, – відповів Дмитро Бондар, – це розширення свідомості людини за рахунок отримання нею знання, і знання не тільки того, що є в канонізованій Біблії». Зі свого боку Олександр Лобацький зазначив, що неможливо стати святим за одне життя, особливо коли людина перебуває на низькому чи примітивному рівні розвитку. У відповідь на це твердження пастор Павло навів приклад з Євангелії, коли Христос, будучи розіп’ятим на хресті разом з розбійниками, сказав одному з них: «По-правді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!» «Якби розбійник не став святим, то чи міг би він потрапити в рай?», – запитав пастор Павло. «Отже, святість можна набути, коли ми каємось перед Богом у своїх гріхах», – підсумував пастор від християн-п’ятидесятників. Його підтримав пастор від християн-адвентистів Андрій Савін, додавши, що Христос тому і прийшов, що людина своїми власними силами не може досягти святості, і що святість в християнстві досягається через віру в жертву Христа за наші гріхи, а не через проходження людиною якихось випробувань. Пастор Андрій підсумував, що кожен з нас повинен зробити вибір: чи набути святість через віру в жертву Христа, чи вибрати перевтілення як варіант досягнення святості.

Отець Ігор з Православної Церкви, будучи солідарним з отцем Теофілом з Греко-Католицької Церкви, зазначив, що вчення про реінкарнацію несе велику небезпеку, бо людина, що повірить у перевтілення, вважатиме, що не буде нести прямої відповідальності перед Богом за вчинені гріхи або думатиме, що спокутує ці гріхи у наступному житті, народившись, наприклад, безпритульним. Він також зауважив, що ідеєю перевтілення ховають думку про пекло. «Якщо у вас не буде випускних екзаменів, чи будете ви ходити на пари?» – запитав отець Ігор у студентів. «Якщо пекла немає, то немає і відповідальності, а значить можна в цьому житті робити все, що хочеш», – підсумував православний священик.

Були також запитання із залу. Студентка мед. коледжу Олена Стрелюк запитала, навіщо потрібно було розглядати тему реінкарнації. Пастор від християн-адвентистів Андрій Савін відповів, щоб ми не просто називались християнами, а були розуміючими християнами, щоб могли визначитись в житті, який шлях обираємо. Куратор по місту Харкову від «Союзу Со-Творців Святої Русі» зазначив, щоб ми мали ціль в житті – досягти богоподоби, але досягти цю ціль за одне життя неможливо. А православний священик Вадим Семчук відповів на поставлене питання так: «Якщо є реінкарнація, тоді лікувати людей не можна. Чому? Бо коли людина хвора, значить вона грішила в минулому житті, і вона прийшла в цей світ спокутувати свій гріх, а лікарі їй заважають». На підтвердження своїх слів отець Вадим згадав про відомого індійського діяча Махатму Ганді, який, будучи одним з найвидатніших гуманістів ХХ століття, однак не схвалював будівництво доступних народних лікарень, бо вважав, що це заважає спокутуванню карми. Коли куратор громадського руху по Україні Дмитро Бондар прокоментував цю відповідь, що, мовляв, це було суб’єктивне тлумачення Ганді, і що тлумачити можна як завгодно, отець Вадим запитав: «Чому ви думаєте, що розумніші за Ганді?» Це запитання викликало бурхливі оплески студентів, яким ім’я Ганді безперечно було дуже добре відоме з курсу вивчення історії (а деякі навіть писали курсові роботи, присвячені Ганді).

Інша студентка мед. коледжу Катерина Богдан запитала, чи можна практично якось довести або спростувати реінкарнацію. Пастор Андрій Савін відповів, що це питання з розряду «чи можна доказати сьогодні, що всесвіт безмежний». На його думку, практично доказати перевтілення неможливо, але в рамках християнства, на основі Біблії, ми можемо сказати, що реінкарнації немає. Православний священик Вадим Семчук зазначив, що усі традиційні церкви доказали по Біблії, що реінкарнації в християнстві немає, залишається лише довіритись Слову Божому.

Було також анонімне запитання студентів до прихильників реінкарнації: «Скажіть, будь ласка, якщо ви любите Бога, чому тоді суперечите Слову Божому?» Відповідаючи на це запитання, куратор громадського руху по Україні Дмитро Бондар сказав, що ані він, ані інші представники руху не суперечать Слову Божому, просто Біблію можна тлумачити по-різному. І далі він закликав присутніх у залі не приймати проповіді як готову істину, а самим шукати свій шлях. Пастор Андрій від християн-адвентистів, прокоментувавши цю відповідь, сказав, що якщо Господь і дає комусь нове відкриття, про яке говорили представники «Союзу со-творців Святої Русі», то воно, принаймні, не повинно суперечити раніше відкритій істині у Біблії. На завершення куратор громадського руху по Україні закликав слухачів у залі шукати в інтернеті не канонізовані євангелії, і самостійно досліджувати дану проблему. Він додав, що всі відповіді знаходяться в бібліотеці Ватикану, де від людей приховується істина.

Таким чином, у ході дискусії прихильники ідеї перевтілення не змогли представити якихось вагомих аргументів із Біблії щодо наявності реінкарнації в християнстві. Чому? Можливо, через слабкі знання ними самого Священного Писання. А слабкі знання, як відомо, дуже часто є причиною омани, про що говорив сам Христос: «Чи не тому ви й помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?» (Марка 12:24). Але можливо, причина в іншому. Може, ідея реінкарнації просто чужа християнству і, як зазначив священик Вадим Семчук, в Біблії відсутня. Врешті-решт, навіть самі прихильники перевтілення мусили визнати це в кінці диспуту, не відмовившись, однак, від самої ідеї реінкарнації.

А чи змінилась думка залу після диспуту щодо реальності реінкарнації? Відповісти на це питання допомогло повторне голосування, яке було проведено після дебатів і результати якого оголосили в кінці диспуту. І хоча далеко не всі присутні, що голосували на початку, залишились до кінця диспуту, тим не менше повторне голосування показало наступні результати: «за» реінкарнацію тепер проголосували 14,7%, «проти» — 82,3% і не визначились 3%.

Отже, повторне голосування показало, що аргументи з боку традиційних християнських церков видались більш переконливими для слухачів. Та найбільш переконливим аргументом, можливо навіть, були не стільки докази, наведені зі Священного Писання (бо не всі студенти справді добре могли орієнтуватись у Біблії), скільки сама позиція єдності різних християнських конфесій – православних, протестантів та греко-католиків – у відстоюванні християнського віровчення щодо реінкарнації. Попри те, що основні учасники представляли різні церкви і конфесії, у ході дискусії усі вони підтримували та доповнювали один одного, що, з одного боку, викликало неабияку симпатію залу до них, а, з іншого боку, було вагомим аргументом на їх користь. Виявляється, що християни різних конфесій, всупереч тим відмінностям, які є між ними, можуть все ж таки бути єдиними у чомусь головному! «У головному – єдність, у другорядному – свобода, у всьому – любов» – слова цього золотого принципу, сформульованого блаженним Августином ще у перші віки християнства, були втілені у реальність на цій зустрічі представниками традиційних церков Волині. Дійсно таки у єдності усіх християнських конфесій сила самого християнства. Невипадково тому Господь Ісус Христос у одній із Своїх найвідоміших молитов, безпосередньо перед хресними стражданнями, просив у Небесного Отця, аби Його послідовники були єдині: «Нехай будуть усі єдині: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, щоб і вони були одно в Нас, щоб світ увірував, що Ти послав Мене» (Івана17:21). В якійсь мірі зустріч представників різних християнських конфесій у місті Володимирі-Волинському та їх позиція єдності у відстоюванні християнського вчення свідчила про те, що молитва Ісуса Христа близько 2000 років тому була таки почута Небесним Отцем.

Дата публикации: 31.10.2012