Блог

Новость о гибели Аллы Дмитрук стала шоком для всех, кто знал ее. В расцвете сил ушла из жизни глубокая христианка, высокопрофессиональный журналист и просто красивая молодая женщина. Случилось это 11 августа в Турции, где Алла пребывала в командировке для освещения работы IX международной молодежной религиоведческой летней школы.

Несколько человек сразу же взялись написать некролог для “Религии в Украине“. Сделать из присланных текстов один оказалось крайне сложно, поэтому на портале опубликовано несколько прощальных слов без указания авторства, которые мы приводим ниже. Это знак того, что ресурс, который редактировала Алла, стал “своим” для очень многих людей: экспертов, журналистов, тех, кому небезразлична судьба Церкви в Украине, так что каждый из них может выступать от имени редакции и является частью редакции. Все это стало возможным благодаря Алле.

Мы надеемся, что портал “Религия в Украине” продолжит существование – таким, как его видела Алла, исполняющим миссию примирения и преодоления разделений.

Просим молитв о рабе Божией Алле. Господь да упокоит ее со святыми.

После отпевания, которое состоится в ближайшее время в Киеве, тело Аллы будет погребено на родине – в Кривом Роге.

***
“И услышал я голос с неба, говорящий мне: напиши: отныне блаженны мертвые, умирающие в Господе; ей, говорит Дух, они успокоятся от трудов своих, и дела их идут вслед за ними”.
 (Откр. 14:13)

Воистину неподвластны рассудку планы Господни о каждом из нас, как и неизведанны время и путь, по которым нам суждено прийти к Нему.

Сегодня мы получили печальное известие: внезапно ушла из жизни главный редактор ресурса “Религия в Украине” Алла Дмитрук, – первоклассный специалист, но прежде всего, замечательный добрый и открытый человек, с которым всегда было легко и интересно общаться. Для многих Алла стала примером человека непрестанно развивающегося и интересующегося, стремящегося к истине и умеющего заглянуть за рамки собственных предпочтений. Подтверждением этому являются многочисленные интервью, проведённые Аллой за время существования ресурса, с представителями различных конфессий и последователями различных идеологий. Воистину, смерть Аллы огромная утрата не только для нашего ресурса, но и многих, знающих её.

Любая смерть выходит за рамки доступного разуму, и всегда сложно разлучаться с дорогим человеком, нашим близким, кем-то кто стал привычным в нашей жизни, стал ей частью, с которым обсуждено множество книг, событий, идей, кулинарных рецептов (что особенно любила Алла), перепробовано множество блюд, и выпита бездна чая… Разум попросту отказывается верить в то, что этого человека вдруг не стало. И, безусловно, всякое слово звучит неуклюже, каким-то недоразумением перед лицом вечности.

Ни смерть, ни жизнь, ни Ангелы, ни Начала, ни Силы, ни настоящее, ни будущее, ни высота, ни глубина, ни другая какая тварь не может отлучить нас от любви Божией во Христе Иисусе, Господе нашем (Рим. 8:38-39). Помня эти слова, мы сейчас молимся об упокоении новопреставленной Аллы. И пусть Всемилостивый жизни податель в это время укрепит родных и близких ушедшей от нас.

***
Алла Дмитрук була людина напрочуд сонячна, дивовижно енергійна і безкінечно порядна. Вона заряджала кожного з нас своєю надзвичайною працездатністю, непідробним інтересом до людей, подій і ріноманітних граней буття. Вона була віддана своїм близьким, друзям, своїй справі і своїй  країні, прагнучи зробити все від неї залежне, щоби змінити її на краще.

Аллу любили всі, хто співпрацював з нею і хто просто її знав. З нею можна було сперечатися, не погоджуватися, наполягати на своєму, але не любити – не можна.

Очоливши інтернет-портал “Релігія в Україні”, за один лише рік Алла зробила його одним з провідних ресурсів релігійного сегменту українського веб-простору. Майданчиком для палких дискусій, джерелом серйозних академічних статей і яскравих розвідок, гарячих новин і сенсаційних інтерв’ю він став завдяки її таланту, наполегливості й професійному чуттю.

Алла Дмитрук пішла від нас молодою і квітучою, виповненою величезних планів і розуміння, як саме зробити їх реальністю. З нами нами назавжди залишиться зроблене Аллою, пам’ять про неї і її світлий образ.

***
Життя – складне і незбагненне явище. Буває так, що людина стоїть на порозі власного розквіту, але зненацька все змінюється. Іноді – трагічно.

Алла була талановитим журналістом, який наполегливо працював над проектом “Релігія в Україні”. Цей проект, що відбувся виключно завдяки її праці, мав добре майбутнє. І ось на порозі цього майбутнього її не стало. Журналістський успіх було досягнуто, вона відбулась як професіонал, і тому особливо боляче відчувати цю втрату.

Алла була гарною людиною. Вона вміла весело і легко жити. Вона не могла проїхати пару зупинок на метро, тому що їй хотілося обов’язково пройти вулицями, подолати шлях, на якому і віддаєш сили, і набуваєш сил. Таким самим було її відношення до роботи. Вона любила і вміла працювати. Любила віддавати всій час, дарувати своє спілкування. І надихатися на нові, ще не взяті висоти.

Алла була хорошою християнкою. Вона оцінювала все і вся виключно з позицій Євангелія. В спілкуванні із нею ти чекав весь час, що вона ось-ось скаже: а що в такому випадку сказав би Христос? Вона не вміла міряти звичайними земними мірками. Її мірило було простим і точним, тому що воно було євангельським, Христовим. Тому вона була принциповою і критичною. Але вона вміла попросити вибачення і вміла прощати. Вона вміла помиритися, запросивши на дружню вечерю, маскуючи власні християнські мотиви. Це була скромність великої душі. 

Алла стала б хорошою дружиною для когось. Адже її робочий кабінет відразу перетворився на затишну домівку, в якій завжди був найкращий чай і прекрасні цукерки. Алла, при всьому професіоналізмі була жінкою, яка не може не творити затишку і надавати всьому навколо неповторної чарівності. 
Алла стала б прекрасною матір’ю. Діти тягнулися до неї, миттєво здружувалися, розповідали власні таємниці. Вони буквально не відходили від неї ні на крок, і вона мусила йти із ними до причастя, а матушки із Покровського називали її “мамою” і питали в неї імена малечі. 

Легкість із якою вона йшла по життю не була легковажністю. Це була легкість душі, вільної від гріха. Легкість професіонала, який спирався на величезні знання набуті в Могилянці, хороший досвід і вміння працювати за будь-яких умов. Вона могла за вечір написати величезну статтю чи за ніч перевести із англійської розлогу доповідь. Вона вміла задати питання на інтерв’ю так, як ніхто до цього не задавав – і поважні митрополити та єпископи, патріархи і кардинали говорили: “дівчино, приходь ще, з тобою легко розмовляти, з тобою чудово думається”. Її легкість була споріднена до легкості сонця. Це була легкість величного явища. 

Її неможливо було зробити необ’єктивною, її неможливо було “приватизувати” – так само як неможливо приватизувати сонце чи вплинути на нього. Вона просто не могла бути однією із багатьох в якійсь компанії. Вона була самодостатня. Вона була одна. Як сонце. 

Є інші зірки, але вони є сонцями в інших місцях.

Для “Релігії в Україні” таким сонцем була виключно Алла.

Ми просимо молитов за душу Алли, за легкість її вічного життя. Вона потребує наших молитв.
І ми просимо всіх її пам’ятати. Вона достойна нашої пам’яті. 

І ми просимо всіх простити її, якщо когось вона мимоволі обпекла власним теплом. Адже вона із тих людей, яким неможливо не пробачити. 

Нехай ця легкість, із якою Алла йшла по життю, виявиться передвісником і передчуття легкості раю. Адже вона була готова до вічного ангельського життя. Але ми не були готові її втратити. І тому біль крає наше серце.