Шановний Київський міський голово!
Шановні депутати Київської міської ради!
Шановна громада міста Києва!
Чергова спроба Київської міської влади перейменувати вулицю Січневого повстання на вулицю Івана Мазепи знов відновила дискусію у суспільстві щодо одночасно величної і суперечливої історичної постаті українського гетьмана Івана Мазепи.
Незважаючи на аргументацію духовенства та вірних нашої Церкви, деякі ЗМІ відразу віднесли Українську Православну Церкву і братію Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври до головних противників перейменування.
Тож маємо за необхідне офіційно висловити свою позицію: Священноначаліє Української Православної Церкви виступає не проти перейменування вулиці Січневого повстання на вулицю Івана Мазепи, а за перейменування (якщо існує така потреба) вулиці Січневого повстання на вулицю Лаврську, бо саме на цій вулиці знаходиться головна святиня України Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра.
Що ж стосується потреби вшанувати пам’ять гетьмана Івана Мазепи, то його ім’я могла б носити одна з прилеглих вулиць. Але можливо, краще було б нарешті закінчити реставрацію так званого Мазепинського корпусу Верхньої Лаври та Лаврських мурів, що були зведені І.Мазепою. А також встановити пам’ятник гетьманові на місці зруйнованого богоборчою владою Свято-Миколаївського військового собору або неподалік від відбудованого Мазепою Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Існує передання, що відвідуючи один з цих храмів, ктитором яких був Мазепа, російський цар Олександр ІІ (можливо Микола І) був здивований місцевою практикою, коли духовенство молилося і за упокій души відлученого гетьмана-ктитора, і виголошувало йому анафему. Можливо саме після цього у 1869 році ім’я Івана Мазепи зникло з “Послідування у Неділю Торжества Православ’я”. Можна також стверджувати, що практика анафем за політичними мотивами не була рецепійована нашим боголюбивим народом. Більш того, вона була засуджена Помісним Собором Руської Православної Церкви 1917-1918 років. Одночасно відомо про відправу у 1918 році з благословення митрополита Київського Антонія (Храповицького) церковної панахиди за гетьманом у храмі Святої Софії. Звершувало панахиди за гетьманом у 30-х роках ХХ сторіччя і українське духовенство Польської Православної Церкви. Але треба також засвідчити, що немає жодного офіційного документа про зняття анафеми 1708 року.
Тому, для прийняття соборного рішення щодо ставлення до відлучення гетьмана Івана Мазепи, Священний Синод Української Православної Церкви доручив вивчити усі канонічні і історичні обставини цієї справи Богословській комісії УПЦ та Київській Духовній Академії.
Разом з цим Священний Синод Української Православної Церкви закликає громадські та політичні сили не політизувати цієї справи.
Священний Синод Української Православної Церкви ще раз звертається до Київської Міської Влади з проханням перейменувати вулицю Січневого повстання на вулицю Лаврську.
Митрополит Київський і всієї України ВОЛОДИМИР
Члени Священного Синоду:
митрополит Харківський і Богодухівський НИКОДИМ
митрополит Одеський та Ізмаїльський АГАФАНГЕЛ
митрополит Луганський і Алчевський ІОАННИКІЙ
митрополит Чернівецький і Буковинський ОНУФРІЙ
митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський АНТОНІЙ
архієпископ Сумський і Охтирський МАРК
архієпископ Миколаївський і Вознесенський ПИТИРИМ
єпископ Горлівський і Слов’янський МИТРОФАН
архієпископ Білоцерківський і Богуславський, керуючий справами УПЦ МИТРОФАН
Ухвалено на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви 14 листопада 2007 року.
Православіє в Україні