У тих, хто проглядає публікації та повідомлення про події в конфесійному житті Сумщини, може скластися враження, що ця область є своєрідною “гарячою точкою” на міжконфесійній карті України. В інформаційному полі періодично з’являються повідомлення про захоплення храмів або ж про перехід парафіяльних громад в інші церковні юрисдикції. А нещодавно в області відбулися урочистості з нагоди 350-річчя Конотопської битви, під час яких патріарх Київський Філарет звершив чин освячення куполів собору Різдва Пресвятої Богородиці.
Щоб отримати інформацію “з перших вуст”, ми звернулися з питаннями до єпископа Сумського і Ахтирського Євлогія (УПЦ) та єпископа Сумського і Охтирського Мефодія (УПЦ КП).
Епископ Сумской Евлогий: “Я никогда не призывал народ к таким деструктивным действиям”
Религия в Украине: Ваше Преосвященство, как Вы можете охарактеризовать сотрудничество с органами власти Сумщины?
Епископ Евлогий: Мы стремимся поддерживать отношения со всеми политическими партиями и силами, целью деятельности которых является процветание Украины. В сотрудничестве с политическими силами мы исходим из посыла, что раскола Украины допускать ни в коем случае нельзя. Именно Украинская Православная Церковь, по моему мнению, является цементирующим (скрепляющим) основанием государственного и церковного единства в Украине. Помня о том, что любое разделение – великая беда, мы стремимся прилагать максимум усилий для достижения взаимопонимания.
Хочу отметить, что управляемая мною Сумская епархия поддерживает добрые отношения со всеми органами власти на Сумщине, с областным советом, который я посещаю еженедельно с лекциями, руководством Сум и других городов и сел Сумской епархии. К сожалению, определенные трудности существуют во взаимоотношениях с областной государственной администрацией. Заместитель губернатора, курирующий религиозные вопросы, является главой молодежного националистического конгресса, что, наверное, и обуславливает его симпатии к филаретовцам. В то время как наши попытки выйти на конструктивный уровень сотрудничества, к сожалению, не воспринимаются. Мы неоднократно обращались в обладминистрацию по поводу незаконных захватов храмов, например, в Свято-Духовского храма в Ромнах, храмов в таких населенных пунктах, как: Гудымы, Хоружевка, Юнаковка, Беево и других. Мы призывали власти вмешаться и прекратить агрессивные действия, направленные против нашей Церкви. Все мои обращения в ОГА остались безответными. Но мы не теряем надежды наладить взаимоотношения. Ведь нельзя делить людей на “своих” и “чужих”, Церковь – на украинскую и неукраинскую. Хочу подчеркнуть, что мы не занимаемся захватом храмов, на самом деле мы отстаиваем свои святыни. Это – не проявление религиозной нетерпимости, как об этом заявляют националистические организации, а моя обязанность как христианина, священнослужителя и архиерея, оберегать покой и мир вверенной мне в управление епархии и паствы.
РвУ: Как Вы оцениваете настроения Вашей паствы? Как прихожане, миряне относятся к тому, что захватываются храмы?
Е.Е.: Люди возмущены, причем сильно. По мере своих сил я стараюсь сдерживать их эмоции. Уговариваю, что сам буду решать возникающие недоразумения, а людей призываю молиться о вразумлении и умиротворении, потому что самое главное – это сохранить мир и согласие среди паствы, независимо от того, какой храм люди посещают.
РвУ: Как Вы считаете, связано ли то, что происходит на Сумщине, с тем фактом, что данная область является родиной Президента В.Ющенко?
Е.Е.: По моему мнению, да. Ведь именно после “оранжевой” революции участились случаи захвата наших храмов. Так, в 2005 году храм в Хоружевке был захвачен сторонниками т.н. УПЦ КП. Это дало толчок и к другим захватническим действиям по отношению к нашим, православным храмам. Причем часто происходит не просто захват, но еще и откровенно кощунственные действия по отношению к святыням. Например, в храме села Гудымы Роменского района приверженцы “киевского патриархата” проникли в молитвенное здание, выбросили из алтаря в притвор антиминс. Что это, как не кощунство.
РвУ: И каковы были Ваши действия в данном случае?
Е.Е.: Я поднял антиминс, окропил его святой водой, а затем совершил чин освящения храма, осквернившегося от еретиков. Печально, что те, кто называют себя “православными” так относятся к православным святыням.
РвУ: Как Вы можете прокомментировать прецедент с поджогом деревянного храма УПЦ КП в Шостке?
Е.Е.: Вообще-то Шостка относится к другой епархии – Глуховской и Конотопской. Однако, вне зависимости от юрисдикции, осуждаю такие методы и тех, кто к ним прибегает. Но ведь и информационная шумиха, поднявшаяся вокруг именно этого прецедента, используется определенными лицами для PR-целей. Напомню, что когда был поджог нашего храма в селе Межиричи Лебединского района, то мы никого не обвиняли, не наклеивали ярлыки, а постарались взвешенно подойти к ситуации. Ведь существует такое понятие, как “презумпция невиновности”. Но, очевидно, помнят об этом далеко не все. Так, некоторые организации националистического крыла обвиняли меня в том, что, мол православный Сумский архиерей призывал “брати сокири і вили і йти завойовувати храми Київського патріархату”. Но я никогда не призывал народ к таким деструктивным действиям, потому что они приносят только вред Украине и нашему народу. Моя же обязанность, как архиерея, состоит в том, чтобы призывать к покаянию и вразумлению тех, кто попал в безблагодатное окружение КП. В глубине души я верю, что раскол все же будет уврачеван и те, кто оказался в самосвятстве, каноническим путем вернутся в лоно Православной Церкви.
РвУ: Ваше Преосвященство, как Вы можете прокомментировать недавнее заявление епископа Сумского (УПЦ КП) Мефодия о том, что нынче на Сумщине сооружается 18 храмов этой конфессии?
Е.Е.: Сразу следует сказать, что большинство приходов Киевского патриархата существует просто на бумаге, в то время как наша УПЦ имеет тысячи общин. Что касается цифры 18, то хочу отметить, что сторонники КП вообще любят преувеличивать.
РвУ: Очень часто поступают сообщения, что в епархии состоялся то один, то другой крестный ход, причем со встречей на российской границе. Как Вы пришли к решению о проведении таких мероприятий?
Е.Е.: Традиция проведения крестных ходов существовала в епархии еще до моего назначения на кафедру. В этом году мы решили провести традиционный крестный ход с Пряжевской иконой Божией Матери не в будни, как это было раньше, а в один из выходных дней. Собрались тысячи людей, много молодежи. Нам навстречу с российской стороны, такое же, если не большее, море людское. Какое это было торжество, какая светлая радость!
РвУ: Среди опекаемых Вами мероприятий – еженедельные катехизические беседы в Сумах, в здании областного совета и телепрограмма “Беседы с владыкой”. Какова цель этих бесед?
Е.Е.: Главное – просветительское значение этих акций. Когда проходят такие беседы, сотни людей приходят, чтобы пообщаться, получить новые знания и разъяснения по волнующим их вопросам.
РвУ: Владыко, как Вы оцениваете свою деятельность до недавнего времени(9 юля с.г. – А.Д.) на посту председателя Синодальной богословской комиссии?
Е.Е.: В какой-то момент я почувствовал, что мне становится сложно каждую неделю ездить в Киев для решения вопросов, связанных с деятельностью богословской комиссии. Поэтому я просил Блаженнейшего митрополита Владимира о том, чтобы меня освободили от несения этого послушания. Ведь сколько дел и вопросов в епархии требуют самого пристального внимания и неустанного попечения! И сейчас я считаю, что назначение на эту должность архиепископа Бориспольского Антония – оптимальное решение. Поскольку он там, в Киеве, там у него доступ и к святыням, и к документам, – ему будет легче нести такое послушание.
РвУ: Какие шаги Вы предпринимаете для нормализации ситуации во вверенной Вам епархии?
Е.Е.: Мы прилагаем максимум усилий, чтобы воцарился мир на Сумщине. Чтобы захваты храмов и всяческие недоразумения остались в прошлом. Мы возносим молитвы ко Господу, чтобы люди могли мирно молиться в своих храмах. Мы никогда не захватывали и не будем захватывать никакие храмы, мы лишь хотим сохранить наше достояние. Мы хотим добиться взаимопонимания со всеми без исключения институтами власти, чтобы наладить диалог Церкви и государства, направленный на благо нашей паствы и общества.
Єпископ Сумський і Охтирський Мефодій: “Ми лише молимось за єдність нашого народу”
Релігія в Україні: Ваше преосвященство, складається враження, що, коли читаєш новини чи повідомлення, що стосуються релігійної Сумщини, то це ніби “гаряча точка” на конфесійній карті України. Чи насправді ситуація така напружена, як випливає зі ЗМІ?
Єпископ Мефодій: Я не вважаю Сумську область якимось осередком конфліктів і непорозумінь. Навпаки, ми впевнено рухаємося в напрямку покращення та розвитку духовної ситуації. Ось наведу красномовну цифру: коли мене було призначено на Сумську кафедру (2003 рік – А.Д.), тут було 15 священиків нашої Церкви. А нині їх кількість досягнула 100 осіб – причому це високоосвічені пастирі, більшість із них має ступінь кандидата богослов’я.
Тому не вартує говорити про якусь напруженість в області. Ми не створюємо ніяких приводів для напруженості, бо ми не переслідуємо політичні цілі. Наша мета – розвиток і відродження духовної спадщини. І тут ми маємо велике поле для діяльності. Адже наш край, так само як і Харківщина, і Луганщина, був одним із тих регіонів, що найбільше постраждали від Голодомору 1932-1933 років. А скільки на території області за радянського панування було знищено козацьких храмів! Тому ми докладаємо масу зусиль і залучаємо велику кількість людей до тієї відроджувальної місії. Адже ми маємо бути гідні наших попередників. Нагадаю вам, що саме з Сумщини ведуть своє походження п’ять архієреїв Української автокефальної православної Церкви, що існувала в 20-ті роки ХХ століття, на чолі якої перебував славетний Василь Липківський (“народний митрополит”, очільник УАПЦ; плідно і наполегливо працював на цій посаді до 1927 року, коли, за вимогою ДПУ, з нього “було знято тягар митрополичого служіння” – А.Д.). Ми повинні відроджувати славні традиції історичного минулого, адже Сумщина уславлена такими містами, як Глухів, Батурин, Путивль, Ромни, Конотоп та інші.
РвУ: Ваше преосвященство, як складаються відносини між вірними УПЦ КП та УПЦ?
Є.М.: Немає ніяких міжконфесійних непорозумінь. Ми лише молимось за єдність нашого народу. Ми не висуваємо жодних претензій до інших конфесій, навпаки, ми намагаємось підтримувати дружні стосунки з усіма конфесіями, представленими на Сумщині. А коментувати точку зору “промосковського” архієрея не можу. Хочу зазначити лише, що з усіма його попередниками – Іовом, Інокентієм, Марком, Іларієм – у мене були прекрасні стосунки (нині архієпископ Марк очолює Хустську і Виноградівську єпархію, Іларій – нині єпископ Макарівський, вікарій Київської єпархії , Іов – з 2005 єпископ Каширський, керуючий Патріаршими парафіями РПЦ у Канаді, єпископ Інокентій наразі перебуває поза штатом – А.Д.). Не виникало ніяких питань, більше того, я підтримував із ними абсолютно дружні стосунки.
На мою думку, передумови нинішніх непорозумінь сформувалися в 2004 році, коли тодішній губернатор Сумщини Володимир Петрович Щербань одним накресленням пера всі храми передав УПЦ Московського патріархату. Хіба можна ухвалювати такі рішення в наказовий спосіб, та ще й в односторонньому порядку, ігноруючи прагнення вірних і кліру?
РвУ: Але ж зараз спостерігається на Сумщині певна тенденція до почастішання випадків переходу громад в юрисдикцію УПЦ КП? Як Ви її розцінюєте?
Є.М.: Чи можемо ми відмовити людям, що хочуть бути належними до національної української Церкви? Нині в мене є прохання 20-30 священнослужителів, що разом зі своїми громадами хочуть перейти під омофор нашої Церкви. Я не заперечую проти таких прагнень, оскільки все одно (раніше чи пізніше) буде в Україні єдина Церква, бо держава наша стає сильнішою.
РвУ: Нещодавно з’явилися повідомлення про те, що у ввіреній Вам єпархії активно провадиться храмове будівництво. Будь ласка, проілюструйте прикладами.
Є.М.: Із задоволенням. Зараз завершується спорудження другого щабля Андріївського храму в Хоружівці, активно просувається будівництво храму в Недригайлові, у Конотопі також – це собор Різдва Пресвятої Богородиці, що на ньому патріарх Філарет освятив хрести в річницю Конотопської битви. Інший храм у Контопі – Свято-Георгіївський плануємо завершити восени. У місті Дружба ми завершили будівництво духовного центру, а в Костянтинові – храм над річкою Сула, в місцевості, що історично пов’язана з родом Івана Мазепи. У с.Курмани в будівництві храму нам допомагає наш славетний земляк письменник Дмитро Григорович Білоус. Кілька храмів споруджується в Сумах. Будуємо церкви також у райцентрі Буринь, і у Роменському районі.
РвУ: Можливо, така активність зумовлена тим, що Сумщина – батьківщина президента В.Ющенка?
Є.М.: Аж ніяк. Хоча Президент і наш земляк, проте він має свої важливі державницькі функції. Ми рухаємо духовний розвиток Сумщини насамперед із допомогою громадських організацій, з якими спільно працюємо на відродження духовності.
РвУ: Ваше преосвященство, як Ви прокоментуєте підпал дерев’яного Покровського храму в м. Шостка та розслідування, що ведеться за цим фактом?
Є.М.: Наскільки мені відомо, підозрюваних у скоєнні цього злочину вже затримано. Але підпал цього храму – то лише верхівка айсберга. Бо проблемна ситуація навколо цього храму визрівала вже давно. Ще відтоді як було передано цю ділянку парафіяльній громаді УПЦ КП для спорудження храму, а це сталося три роки тому, навпроти, на цвинтарі, виділили шматочок для громади Московського патріархату, і от вони просто на гробках поставили вагончик, в якому й звершували відправи. Неодноразово ми отримували листівки з погрозами, а з їхнього амвону лунали проповіді пропагандистського характеру.
І от до чого довела така пропаганда! До того, що підбурені люди вдалися до прямого беззаконня. Їх двоє – священик і парафіянин. Причому, і ви це обов’язково зазначте, жоден журналіст, що висвітлював цю подію, не вказав, до якої конфесії належить цей затриманий священик. А я скажу голосно – до УПЦ. Причому, хоч і говорять про заборону його, це заборонне рішення було ухвалено “заднім числом”. Причому я особисто знаю цього чоловіка, він – не погана людина. Очевидно, до таких дій його підштовхнули певні економічні негаразди. А також потужний пропагандистський маховик. Тобто, як на мене, зло коріниться не в особі цієї людини,а в ідеологічних настановах, якими її було “обкручено”. Говорячи все це, я зовсім не хочу посилювати градус напруги, але розставити крапки над “і”. Зараз у мене лежить низка прохань про перехід вірних і їх священників до нашої юрисдикції. Тобто підпалами змінити ситуацію не вдасться.
РвУ: Які в єпархії проходять громадські та просвітницькі заходи?
Є.М.: В єпархіальному управлінні нині налічується 14 відділів, покликаних забезпечувати комунікацію єпархії з соціумом, людьми та органами влади. У нас функціонує єпархіальний сайт, ми видаємо православну єпархіальну газету. Діють у нас молодіжні братства, недільні школи для дітей і дорослих. Щоб ви могли уявити собі масштаб нашої просвітницької діяльності, наведу лише одну цифру: коли я очолив Сумську єпархію, тут було 30 парафій нашої Церкви, а тапер їх кількість перевищила 200. Така метаморфоза сталася насамперед через те, що ключовою ідеєю нашої діяльності є відродження духовності, відновлення святинь. До цього процесу ми залучаємо громадські організації українського спрямування та широкі верстви громадськості. Ми об’єднуємо людей завдяки спільній ідеї, яка полягає у відродженні нації через відродження святинь і зростання духовності.
РвУ: Очевидно, останнім яскравим прикладом такого національного пробудження стало святкування 350-річчя Конотопської битви?
Є.М.: На цьому святі були присутні більше 30000 осіб. Вони бачили й освячення хрестів собору, яке звершив патріарх Філарет. А до того – 5 липня ми звершили молебень на козацьких могилах у Шаповалівці. Ми засвідчили, що Церква посідає гідне місце в україноцентричному громадському русі, що вона закликає суспільно активних громадян до розбудови держави. Ми прагнемо до взаємодії та приязного існування, оскільки життя людське таке нетривке, і не слід затьмарювати його непорозумінням і негараздами. Ми повинні спільно піклуватися про молодь, про немічних, покласти всі сили на вівтар служіння нашій Вітчизні. І зі свого боку ми продемонстрували, що орієнтуємося не на чвари і розбрат, а на плідну співпрацю в єдиній державі.
Релігія в Україні
тянуть КПшникiв за вуха, чинушi-юди.
Якщо немає любові до ближніх і до власної Церкви, то зявляються такі матеріали, де інтервю дають її вороги.
Это редактор этго сайта уважаемый Пантелей смотрит на мир глазами раскольников погромщиков А у Церкви на их счет полностью негативное мнене
Как бы выглядело интервью у двух специалистов по квантовой физике, которое бы готовил человек далекий от физики? Или о тонкостях вождения автомобиля у водителя грузовика и гоночной машины, а интервью брал бы человек, не имеющий водительских прав? Смех и слезы. Если бы КУН исключил из своих рядов каких-то людей, кто бы считал их членами КУН? И кто бы принимал во внимание их посторонние разговоры о КУН (Конгрес Українських Націоналістів)? Почему же так можно поступать по отношению к Церкви?