Блог

Цей проект Резолюції був представлений учасникам Зібрання делегатів Української Православної Церкви на Помісний Собор РПЦ, що відбулося в Києві у суботу, 17 січня. Але проти нього, як повідомляє сайт “Єдіноє отєчєство”, виступили представники Одеської, Донецької, Кам’янець-Подільської та Хустської єпархій. Через позицію Одеської єпархії резолюція не була поставлена на голосування членами зібрання. Представляємо текст проекту резолюції у тому вигляді, в якому він був представлений учасникам зібрання.

Ми, делегати Української Православної Церкви до Помісного Собору Руської Православної Церкви, усвідомлюючи покладену на нас Богом та народом Божим відповідальність, зібралися в Києво-Печерській Лаврі напередодні Помісного Собору аби вознести свої молитви Богу в Трійці прославляємому, Пресвятій Богородиці та святим Печерським угодникам. Віримо, що Спаситель світу Господь наш Ісус Христос не полишить нас Своєї благодатної підтримки у цей доленосний для всієї церковної Повноти час.

Згідно з Визначенням Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 25-27 жовтня 1990 року, Грамотою Святішого Патріарха Алексія ІІ від 27 жовтня 1990 року та діючим Статутом про управління Руської Православної Церкви, Українська Православна Церква є незалежною та самостійною в управлінні самокерованою Церквою з правами широкої автономії. Сьогодні вона нараховує 44 єпархії, понад 11000 парафій, 21 духовний навчальний заклад, біля 200 монастирів.

Оскільки рішення Архієрейських Соборів з питань канонічного устрою, а також редакція Статуту про управління Руської Православної Церкви, прийнята у 2000 році, підлягають затвердженню Помісним Собором Руської Православної Церкви, ми висловлюємо свою повну згоду із зазначеними рішеннями Архієрейських Соборів та вважаємо за необхідне підтвердити існуючий канонічний статус Української Православної Церкви та її права.

На Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви, що відбувся 31 березня – 4 квітня 1992 року, було підняте питання про надання Українській Православній Церкві повної канонічної незалежності. Собор визначив повернутися до цього питання “на черговому Помісному Соборі Руської Православної Церкви” (Визначення Архієрейського Собору Руської Православної Церкви від 2 квітня 1992 року, пункт 1). Зважаючи на відсутність одностайності з цього питання всередині Української Православної Церкви, вважаємо передчасним прийняття остаточних рішень з цього складного питання. Підтримуємо пропозицію Блаженішого Митрополита Київського та всієї України Володимира про створення спеціальної комісії з вивчення існуючого положення Української Православної Церкви та формуванню пропозицій щодо її майбутнього канонічного статусу. До складу такої комісії могли б увійти представники єпископату та духовенства Руської та Української Православних Церков, а також фахівці з провідних духовних та богословських навчальних закладів Росії та України. Ця комісія має бути підзвітною Архієрейському Собору Руської Православної Церкви.

Одним з пріоритетних напрямків діяльності Української Православної Церкви залишається пошук шляхів подолання церковних розколів. Сьогодні можна казати про існування сприятливих умов для початку конструктивного діалогу з представниками так званих “Української Православної Церкви – Київського Патріархату” та “Української Автокефальної Православної Церкви”. Тому вважаємо за доцільне доручити вказаній комісії формування пропозицій щодо моделей подолання церковних розділень в Україні.

Намагаючись знайти шляхи до подолання церковних розколів, ми зазначаємо свою тверду впевненість в недоцільності залучення до цього процесу позацерковних чинників. Зокрема ми вважаємо неприпустимим втручання в цей процес будь-яких політичних сил. Ми констатуємо свою незалежність від органів державної влади, політичних партій та інших позацерковних чинників. Українська Православна Церква принципово засуджує так зване “політичне православ’я”, представники якого намагаються принести в церковну огорожу певні політичні ідеології. У пошуках моделей подолання розколу ми повинні керуватися виключно пастирськими потребами Церкви, а не пристосовуватися до політичної кон’юнктури.

Ми також підтримуємо ініціативи щодо подолання церковних розколів в Україні, висловлені в Зверненні Блаженішого Митрополита Володимира до Предстоятелів Помісних Православних Церков. Сьогодні нам потрібна консолідована позиція усіх Помісних Церков щодо українського церковного питання.

Ми покликані до збереження церковної єдності як дорогоцінного дару Божого. І сьогодні Матір міст Руських підкреслює свою духовну єдність з усією повнотою Руської Православної Церкви. В роки Патріаршого служіння Святішого Олексія ІІ ця єдність стала справжньою єдністю у різноманітності. Ми є свідками народження нових форм церковного життя, які стали відбитком існування Церкви в різних місцевих умовах. Але наша відданість власній церковній традиції не повинна протиставлятися нашому зв’язку з усім Світовим Православ’ям. Українська Православна Церква усвідомлює себе як невід’ємну частину великої сім’ї Помісних Православних Церков. Єдність нашої Церкви з усім Світовим Православ’ям ми впевнено засвідчили під час святкування ювілею 1020-ліття Хрещення Київської Русі, участь в якому взяли представники всіх Помісних Церков.

Готуючись сьогодні до Помісного Собору Руської Православної Церкви, ми віримо, що Господь за Своєю обіцянкою пошле нам Духа Свого Святого, Який наставить нас на всяку істину та навчить нас усьому (Ін 16, 13; 14, 26).

17 січня 2009 року, Києво-Печерська Лавра