Новий український переклад книги Псалмів доскіпливо виконаний з давньоєврейського оригіналу з урахуванням досвіду попередніх перекладів, максимальним використанням світових здобутків у галузі біблеїстики, археології, філології. Пропонуємо прочитати передмову перекладача. З питаннями про придбання перекладу звертайтеся на сторінку проекту.
Від перекладача
Псалтир – найбільша й найвідоміша книга Старого Заповіту. Вона також найчастіше використовується в християнському добовому циклі богослужіння. Наші предки вчилися по ній грамоти. Але ж то була не наша рідна мова, а переклад давньоболгарською мовою, пізніше названий церковнослов’янським, що був виконаний із грецького перекладу давньоєврейського тексту. Церковнослов’янський переклад використовувався на нашій землі упродовж тисячоліття, відшліфовувався, ставав звичним, врізався в пам’ять. Проте від цього він не став зрозумілішим не тільки для простих людей, а й для священнослужителів. І цьому є багато причин, головна з яких – те, що до помилок і неточностей грецького перекладу додалися помилки церковнослов’янського перекладу. Нині, коли українська мова активно стає в країні основною мовою богослужінь і молитов і українцям легше зрозуміти зміст Святого Письма під час богослужінь чи домашнього читання, на перше місце постає точність перекладу Біблії та Псалтиря, як книги, що читається найчастіше.
На сьогодні на богослужіннях в церквах країни більше читається так званий переклад патріарха Філарета, що був закінчений у 2004 році, але виконаний не з оригіналу і навіть не з грецького перекладу, а із Синодального перекладу РПЦ й частково з церковнослов’янського перекладу. Його головний недолік – той самий, це переклад з іншого перекладу. Найпоширенішим серед українців у світі є переклад Псалтиря Івана Огієнка (1942). До нього було створено кілька повних перекладів святої книги. Одним з перших і найпомітніших був переклад Пилипа Морачевського, але півстолітнє його редагування московськими спеціалістами аж надто наблизило переклад до Синодального варіанту. Пантелеймон Куліш здійснив скоріше поетичний парафраз, а переклад, що ввійшов до так званого перекладу Біблії Куліша, був виконаний його побратимом Іваном Пулюєм. Гідний переклад з мови оригіналу здійснив греко-католицький чернець Іван Хоменко (надрук. 1963). Наш сучасник, священник УГКЦ Рафаїл Турконяк, за його словами, зробив п’ять перекладів усієї Біблії, спочатку з церковнослов’янського перекладу, далі з грецького, а вже потім з давньоєврейського тексту. Останній (2020) він називає «динамічним» перекладом. Досить точним є сучасний переклад Олександра Гижі, священника Церкви Християн Віри Євангельської. Хоча він також виконаний із Синодального перекладу РПЦ, а в дечому тяжіє до перекладу Біблії короля Якова.
У роботі над цим перекладом мною були глибоко вивчені українські переклади УПЦ США і Церкви Свідків Єгови. Також я ознайомився з більш ранніми перекладами Псалтиря католицького священника Олексія Слюсарчука, проф. Михайла Кобрина, греко-католицьких священників Михайла Кравчука, Ярослава Левицького.
На думку багатьох фахівців, робота над сучасним перекладом повинна мати в основі якийсь наявний авторитетний переклад. Наприклад, один з кращих англійських перекладів ESV базується на більш ранньому RSV. Крім того, значну частину всіх перекладів нині складають New- чи Revised- версії: New King James Version, New American Bible, New English Translation та інші. Проте у своїй роботі я не дотримувався такого правила. Мій переклад здійснений з давньоєврейської мови (Мазоретський текст, Ленінградський кодекс) і не прив’язаний до якогось із наявних перекладів. У роботі я використовував десятки томів словників давньоєврейської мови: Clines (8 томів), Gesenius (6 томів), а також BDB, HALOT, HOL, PONS, TWOT. Кропіткий пошук найточніших еквівалентів давньоєврейських слів з використанням багатства української мови зайняв багато часу. Біблійний іврит – мова лаконічна й точна, поняття «синонім», звичне й поширене в українській мові, у ній практично відсутнє. Наприклад, «знеславити», «ганьбити» – це синоніми в українській мові, а в давньоєврейській «хафейр» і «калам» – це різні слова, що не вважаються синонімами у звичному для нас розумінні. Тому слово «хафейр», що вживається сім разів у Псалтирі, подається у моєму перекладі тільки українським еквівалентом – «знеславити»; «калам» (шість разів) – перекладається лише «ганьбити»; «лааг» (вісім разів) – «насміхатися»; «келес» (два рази) – тільки «глузувати» тощо. Наприклад, для позначення хмар у біблійному івриті є три слова, а українською цю різницю важко передати. Більш принципове поняття «гріха» в івриті має багато відтінків і відтворюється абсолютно різними словами, для яких я намагався знайти точні українські еквіваленти: гріх, заблуда, провина, переступ, прогріх. Те саме щодо слів бити, ламати, руйнувати, нищити, вражати, давити, рушити, трощити. Точність тексту була другим за пріоритетністю принципом у моїй роботі: я прагнув передавати кожне слово, кожний знак, не дозволяючи собі жодних «додумувань» чи виправлень оригінального тексту, що є нині досить популярним у перекладачів. У моєму перекладі слова, яких немає в оригіналі, але які допомагають зрозуміти його сутність, взяті в «дужки». В Мазоретському тексті немає позначення прямої мови, а тим більше – хто говорить і кому. Я ж позначав пряму мову «лапками» і намагався пояснити, кому вона належить: словами в «дужках», чи з великої літери, коли це мовиться Господом Богом, та інше.
Особливо важливе завдання з погляду точності тексту пов’язане з дієсловами, система яких у івриті не має майже нічого спільного з українськими формами. Найбільшою трудністю тут став переклад дієслів когортативу (спонукальної, напучувальної форми) першої особи однини, яких у Псалтирі майже дві сотні. Практично всі вивчені мною переклади не загострювали уваги на цьому моменті, передаючи таку форму простим майбутнім часом дієслова. У моєму перекладі читач зможе відрізнити таку особливу й важливу форму дієслова, хоча єдиної встановленої форми когортативу однини в українській мові немає. Приклади для такої передачі я взяв у Кобзаря:
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
Гриця заспіває.
(«До Основ’яненка»).
Найголовнішим же моїм принципом у роботі над перекладом була точність смислу, суті, змісту Псалтиря. І це було найважче. Адже до сьогоднішнього дня існує багато місць у Псалтирі, що мають десятки несхожих між собою перекладів і тлумачень.
Псалтир формувався в юдейському культурному середовищі, і я намагався зберегти його ідеї та поняття, не «підтягуючи» переклад до сьогодення, до психології українського народу чи навіть ідей християнства. Пророчі місця щодо Господа нашого Ісуса Христа у Псалтирі – так само, як і в інших книгах Старого Заповіту – зможе знайти будь-який уважний читач, хоч і без богословської освіти. Тому, наполягаючи на точності перекладу, я не вживав слів, не притаманних старозавітному сприйняттю. Ставлення юдеїв до Господа, природи, іншого (крім себе) людства, гріха, суду я намагався зберегти у своєму перекладі, хоча воно значно відрізняється від сучасного українського християнського сприйняття. Але я робив це так, щоб не вводити в оману й не заплутувати читача. Наприклад, юдеї з нетерпінням і радістю очікують і навіть закликають у Псалтирі прискорити Судний день, аби в ньому Господь виправив несправедливі рішення земних судів і покарав інші народи, а не юдеїв, а їх же виправдав. Тобто для них насамперед це день справедливості. Відтак слова псалмів із закликами до Господа «судити мене» (7:7; 35:23), «вчинити суд нужденним» (140:13), «стражденним» (25:9), «пригнобленим» (103:6; 146:7) у буквальному перекладі звучатимуть для сучасного українського читача дещо незрозуміло й дивно. У таких випадках це єврейське слово «мішпат» я подавав як «суд (правий)», тобто той, що виправдає мене, нужденного й стражденного. Також, наприклад, у церковнослов’янському перекладі Псалтиря поширене давньоєврейське слово «кум» (поставати, стояти) 16 разів передається дієсловом «воскреснути», що ніяк не могло бути властивим для давніх юдеїв, тому у моєму перекладі такий варіант не використовується.
Проте оскільки це видання спрямовано передусім для домашнього читання і християнської молитви, текст перекладу розділений не на п’ять книг, як у юдейському каноні, а на звичні для нас кафизми і «слави» з уміщенням молитов за здоров’я близьких, за упокій спочилих, тропарів, молитовних звернень до Господа нашого Ісуса Христа. Ці вставки з невеликими редагуваннями взяті з «Молитовника з Псалтирем», що був виданий УПЦ США у Пітсбурзі 2003 року. Велика вдячність митрополиту Константину, який благословив таке видання, й усім, хто працював над тим текстом.
Необхідно зазначити, що нумерація псалмів у цьому перекладі є подвійною: перший номер вказаний згідно мазоретського оригіналу, а другий (виділений) – у звичній для православних християн грецькій (церковнослов’янській) нумерації.
Священник Володимир Романенко, кандидат богослов’я