Важко говорити про цю подію, що сталася позаминулої ночі в Києві. Але потрібно замислитись над цим, бо ми, християни, живемо в суспільстві та відповідаємо за суспільство.
Мої думки не претендують на вичерпність, тому буду радий, коли ще хтось із священиків прокоментує це більш повно.
По-перше, хочу наголосити, що людське життя є найвищою цінністю серед усього, що існує у Богом створеному світі. Кожна особистість, навість зловмисний злочинець, доки він живе і дихає, не позбавлений можливості покаяння. Тому за усіх можливостей потрібно прагнути зберегти людське життя. Не можна радіти з того, що від кулі поліцейського загинула людина.
По-друге, зазначу, що загалом я є прихильником нової поліції. Маю надію, що створення цієї поліції – це одна з тих поки що невеликих і недостатніх, але все ж таки реформ, які здатні поступово змінити наше суспільство на більш відповідальне. Саме щодо влади та повноважень правоохоронців застосовувати за певних обставин зборою хочу пригадати слова апостола Павла з Послання до Римлян про “начальника”, який “недаремно носить меч”:
Всяка душа хай буде покірна вищій владі, бо нема влади не від Бога; існуючі ж власті від Бога встановлені. Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осудження. Бо начальствуючі страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї, бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч: він Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. І тому треба підкорятися не тільки із страху покарання, але й по совісті.
Ці слова апостола ставали предметом палких суперечок щодо питання, чи усякій владі потрібно коритися. Християнська історія знає різні приклади перекладів та тлумачень цього уривку: від вимоги повної покори будь-якій існуючій владі до слів С.С.Аверинцева про те, що з цих слів витікає наступне: коли влада явним образом не від Бога, то вона взагалі не є владою. Але це питання наразі виходить за межі нашого контексту.
Земні власті не збудують нам райське життя, і це не є їхнім покликанням. Для нас важливо, що, за вченням апостола, земна влада має повноваження обмежувати зло. Не перетворити землю на рай, а не дати їй перетворитися на пекло – ось для чого “начальник носить меч”. Меч носять не тільки для того, щоб ним лякати, але і для того, щоб – коли потрібно – застосовувати, але це не значить, що застосування зброї обов’язково має спричинити смерть. За допомогою меча можна чинити зло, а можна захищатися від зла. Поки живемо в цьому світі, де ще є зло, не потрібно викидати меча.
Хочу висловити співчуття батькам юнака, який загинув. Це справжня трагедія. Часом людині доводиться переживати важкі випробування, що стають уроками життя. Але тут трапилось таке, що вже не зміниш: людина пішла на суд Божий. Чи здатне щось втішити батьків у цій трагедії? Ми самі були підлітками та юнаками та знаємо, що для людини в такому віці помилятися – природно. Але ціна помилки може бути занадто високою… Чи був хлопець, який загинув, справді якоюсь мірою винуватий, бо не зупинив водія, бо знав, що бере участь у непотрібній та небезпечній справі? – це тепер знає тільки Бог. Ми ж помолимось за спокій його душі та за батьків і рідних, що переживають утрату.
І ще помолимось за поліцейського, що випустив кулю. Цій людині теж надзвичайно тяжко тепер. Маю думку, що він робив це не з метою вбити неповнолітнього. Він не знав, хто у машині. Та й стріляв не він один – прочитав у повідомленнях, що по переслідуваній машині було випущено загалом близько 70 куль. Це, звісно, як і нездатність зупинити автомобіль в інший спосіб, свідчить про ще недостатній рівень професійності нашої нової поліції. Проте людина на службі робила те, що вона повинна була робити – зупиняла порушника, який створював загрозу для здоров’я та життя людей на вулицях міста. На жаль, сталося це в той спосіб, про який ми дізналися.
Ще потрібно зазначити, що втрачене життя – не стільки на совісті поліцейського, який відкрив вогонь, скільки більшою мірою на совісті водія, що був за кермом – який, як стало відомо, тривалий час не зупинявся на вимоги поліції, а втікав із великою швидкістю. Так, можна вбити, не вбиваючи безпосередньо.
Маю надію, що суд вивчить цю ситуацію та винесе справедливий вердикт. Для мене ж у цій історії немає переможців чи героїв. Це біль та трагедія. Але ми, які поки що живемо далі, маємо замислитися: як ми поводимо себе у суспільстві? Чи поважаємо закон та права інших громадян? Чи вчимо дітей відповідальності? Чи можуть вони в цьому брати приклад із нас?